вівторок, 27 серпня 2013 р.

Вело Бакота. 24-26 серпня 2013

Катнув. Соло. 
Фотоапарата немаю, тому фото немає. 
Велокомп навернувся на другий день поїздки, відвалився проводок тому з "технічних" можу сказати лише що в перший день було пройдено "по компу" 103 км. (по карті наміряв 90) і час "крутіння педалей" за 3 дні десь 22 год.
Перший день старт 6:30 фініш 19:00, другий день 8:00 - 21:00, третій день 8:00 - 13:00
Перерви робив тільки на перекуси і орієнтування. Ввесь інший час їхав в напрямку фінішу, йшов в напрямку фінішу, повз в напрямку фінішу, лежав в напрямку фінішу :-D
Всього по карті наміряв ~260 км, думаю реально вийшло кілометрів на 20 більше.

Трек поїздки вийшов таким, (намальовано постфактум по пам'яті) в деяких місцях блудив польовими дорогами і сказати точно як то було без жпс-а не реально, тому - схематично.

Ночівлі робив на Бакотській затоці і в лісі перед Ломачинцями.

З картографічного матеріалу була лише чорнобіла роздруківка якоїсь незрозумілої 2х кілометрівки Хмельницької області і кілометровки київської фабрики 2002 року, але тільки листи від старту до Сокільця "в той бік" і від Іванівців до фінішу "в зворотній". Всі ці карти - копії генштабу і схоже не дуже то й уточнювались... багато доріг намальовані рівноцінними а реально одна з них нормальний асфальт а інша грунтовка, або намальована стежка, а там нормальна бетонка.

"Язиковий" жпс працює іноді погано, так як місцеві направляють в міру свого розуміння а не так як мені треба, тому на затоку попав з іншого боку ніж планував. Навіть чесно кажучи не зовсім зрозумів як то я їхав, тому між Грушкою і затокою трек чисто умовний. 

В Бучаї мене скерували в долину де я успішно блуканув і піднявся з каньйону на тому ж боці річки в якому спустився десь в напрямку Косиківців, довелось знову спускатись. Переходив річку по кладці, яку ледве знайшов в корчах, орієнтир - церква в долині, за нею є кладка. Річка на вигляд глибока, якщо кладку знесе - перейти там буде нереально. За Сокільцем були якісь стежки які нереально ідентифікувати по карті.

В Колодіївці зустрів місцеву дівчину на велосипеді і вона мені люб'язно вказала дорогу на Калачківці, але дорога (після адсько довгого спуску в каньйон) вперлась в затоку... а на моїй 2хкілометрівці інших доріг не було, довелось підніматись назад. Поблудив трохи, покрутив компас і таки знайшов польову дорогу яка вивела мене до броду через річку. Виявилось що треба було в певному місці звернути під кутом 90 градусів, хто ж знав... за річкою місцевий пастух підтвердив мої здогади і направив в село. 

За Демшином їздив дивитись на Дністер, власне я найбільше хотів побачити саме цю "підкову". А далі трохи розгубився, так як далі був "залів" як сказала місцева дівчинка, а як перебратись на інший бік вона не знала. Але на щастя зустрів старших місцевих які розказали що внизу є міст! Ура. Не доведеться об'їжджати. На той час ці каньйони мене вже добряче вимотали. Так що хто буде їхати - з Демшина до Станіславівки можна їхати сміливо напряму, польовою дорогою, внизу є міст. Навіть казали що моста 2, але другого я не бачив.

Паром через Дністер в Усті коштує на сьогодні 5 грн. відправився о 15:50, не впевнений що в нього є чіткий графік.

Отакий "цікавий" звіт. Але може комусь інформація згодиться. 

Ще можна додати що на генштабі в Старій Ушиці намальований паром через р.Ушиця. Я знайшов що паром уже років 10 не працює.

понеділок, 12 листопада 2012 р.

Млинки. Вперше в печері.

Вибрався в вихідні полазити в "Млинки". Чорт забирай, це виявилось прикольно. І зовсім не так як я уявляв. Я чомусь думав що це має бути щось типу екскурсії, там поводять, покажуть щось малоцікаве, розкажуть щось малокорисне. Але крепатура на всьому тілі (в тому числі на сраці), знову помяте ребро (було діло 3 тижні тому, гепнув на ровері, тепер в печері на вузікій розпорці воно знову зробило "хрум" :) ), штук 5 ґуль на голові і незчисленна кількість синців кажуть що було "весело й прикольно".  Одним словом все як я люблю, трохи стрьомно, трохи екстремально.
Виявилось що клаустрофобії у мене немає і лізти у всілякі щілини і дірки дуже навіть не нудно. Щоб раніше мені показали на фото чи відео таку дупу і сказали що туди треба пролізти я б єйбогу послав на 3 веселих... В реальності все виявилось не так страшно. Мозок switch off і попхав...

субота, 6 жовтня 2012 р.

Карпати. Вересень 2012

Щось я навіть не знаю чим розпочати цей допис.
Ходив в похід в Вересні. Це ніби зрозуміло. А що писати далі... і чи писати взагалі. Це на мене не схоже. Знаю точно що цього разу чомусь зовсім не хочеться звіт про похід в стилі "ми пішли, ми прийшли, ми сіли і поїли"... Точно не хочу писати про учасників походу, хто я такий щоб давати якісь оцінки іншим. Хочу тільки подякувати цим людям що вони такі є. Якби не ви я б ніколи не пережив ті відчуття і почуття які приніс з собою цей похід. (Як мінімум тому що вдома на дивані такого не відчуєш).
Здається що кожен похід який не вписується в поняття ПВД залишає на мені якийсь свій, неповторний відбиток. Після кожного такого походу я вже точно ніколи не буду таким як був раніше.
Так і цього разу вийшло. Вже пройшло 2 тижні як повернулись, а гори  відпускати не хочуть. Так і ходжу трохи "чумний". Розмовляю, сміюсь, роблю вигляд що злюсь коли того вимагає ситуація, на роботі роблю вигляд що працюю... А в голові зовсім інше...
Іноді мене запитують "чого ти туди пхаєшся", що там такого в тих горах. Ні разу не зміг відповісти. Хіба можна одним словом це описати? Не думаю.

пʼятниця, 25 травня 2012 р.

Винницкие велособытия: ЛесопарКК-2012

Винницкие велособытия: ЛесопарКК-2012:    Новый формат в календаре винницких соревнований — парный 4-часовой веломарафон ЛесопарКК. Достартовые и послефинишные фотографии...

вівторок, 3 січня 2012 р.

Винницкие велособытия: Велопарад Дедоморозов 2012

Винницкие велособытия: Велопарад Дедоморозов 2012: Фотографии: ( io.ua ) или ( picasa ) Невероятный праздник встречи велодрузей в самое холодное время года становится традицией.

четвер, 13 жовтня 2011 р.

Когнітивний дисонанс або гарантійна заміна Kindle

"Любі друзі", як говорив самі знаєте хто, сьогодні хочу вам розказати як я міняв по гарантії розбитий Amazon Kindle. Пристрій був куплений моєму сину, за подаровані йому на день народження гроші. Синуля вирішив "кинути понти" перед однокласниками, носив в школу (хоча він стверджує що брав щоб менше книжок носити, але я то знаю... сам такий був в його віці) де і був успішно розбитий через тиждень. Як все відбулось поняття не маю, можу тільки здогадуватись, не колеться... Але не суть. Буде мати тепер "кірпіч" і науку на майбутнє.
А наша історія починається з цього моменту.
Почухавши "рєпу", поліз в інет читати гарантійні умови і о чудо, Амазон міняє свої пристрої на протязі року і розбитий екран вважається гарантійним випадком. Почитав історії на форумах про гарантійну заміну трохи засмутився, люди писали що Амазон вимагав зателефонувати на американський номер телефону, там запитували серійний номер, номер ордеру, адресу купівлі, останні цифри кредитки і всяке таке. Так як девайс купувався через посередника на американську адресу щоб зекономити на доставці - я поняття не мав про все це. Та й англійська моя ще далека від ідеалу, а усна то взагалі в зародковому стані.
Але теоретично можна було міняти як подарунок. Треба сказати що я першим ділом зареєстрував пристрій на свій амазонівський екаунт, і навіть пробував купувати безкоштовні книжки. Але тепер, коли виникла потреба в заміні, чомусь список пристроїв був порожній, а при спробі зареєструвати виникала помилка що пристрій уже зареєстрований на інший еккаунт. Нічого не понятно, подумав може малий вже перереєстрував... але "партізани" сказали що нічого не знають.