
Гонка була досить демотивуюча, тому я навіть зрадів що проколовся і є відмазка щоб зійти.
Стартував добре, в перших рядах. На під’йомі повернув в протилежний бік, мені хтось крикнув, але кілька чоловік встигли проскочити... Причому проскочив хтось на гібриді і топталках... це якось не додало бадьорості, але ще вся гонка попереду. На 2-му колі знову в тому ж місці повертаю не туди... та що ж за херня... цього разу розумію це вже пізніше, чоловіка 4, що сиділи на колесі, проскочили. Ямать. Вони встигають вирватись далеченько, самому наздоганяти під ацькі гірки не під силу. Причому чуваки знову ж таки на топталках, один з багажником... Демотиватор ще той. До спуска добираю цього що в результаті на 3-му місці, на перших колах він в гору їхав погано, зате на спусках рубав що треба, видно траекторії прикатав зарання, їду за ним ввесь спуск. Це кул, значно краще ніж на першому колі. На 3-му колі ми з ним добираємо всіх "цих з багажниками" і обходимо. Навіть не знаю хто там ще попереду, суб’єктивно чоловік 5... Вишу на колесі, намагаюсь зекономити сили на 5-те коло... і тут ловлю укус. Пшшш... приїхав. Сам баран. Треба колеса накачувати нормально. :) Мимо знову проїжджають "чуваки з багажниками"... Розумію що якщо швиденько заклеюсь то приїду не останій, але який в тому сенс... Клеюсь, вертаю на старт. Занавіс.