Боярка 24. 2010.

Боярка 24. Що тут можна сказати. Ми це зробили. 4-ка Вінницьких кроскантрійщиків-аматорів.
Вчора повернулись зі змагань і я вже було вирішив нічого не писати, так як всіх тих вражень словами все одно не передати.
Але сьогодні якось все трохи заспокоїлось, трохи відіспався і вирішив все ж таки трохи пописати.

Готуватись я почав ще зимою, поки на вулиці погода не способствувала катанню на велосипеді почав ходити в тренажерний зал і підганяти силову. Це не дало зовсім розслабитись і втратити те що було накатано в минулому році. Як тільки сніг зійшов, почав потрохи виїжджати і так аж до самої Боярки. На жаль часті дощі і робота не дали змоги накатати нормальну базу. До змагань вийшло всього 2000 км. Хоч останній місяць і виїжджав по 50-60 км в день як тільки була змога.
З командою визначились здається в Травні чи в Червні, зареєструвались, внесли "стартовий внесок". Мене вибрали капітаном :) Чисто номінально, так як якихось особливих обов’язків на капітана не покладалось, просто треба було вписати когось при реєстрації.
Коли настав час їхати на змагання, я зрозумів що буду найповільнішим членом команди, на жаль, але що ж тут зробиш, треба було більше тренуватись.
На змаганнях ЛісопарКК, власник магазину ВелоЛіга (http://velo.vn.ua) Леонід визвався їхати з нами в команді підтримки, ми навіть не сподівались на щось таке, приймай моє велетенське гранд мерсі. Леонід завіз наші вєли і шмотки машиною туди й назад. Тільки за це уже можна ставити йому "бюстік" :) (Знаю, українською погруддя, але так прикольніше.)
Добрались до стартової поляни без пригод, електричкою. Я прямо з роби в чому був. Машина підтримки затрималась, застрягли в пробці. Планували ввечері оглядове коло, але так як вєліки приїхали пізно, то я і Артьом Мнємонік вирішили не палити світло, а Саня Бєлий і Саня Агрегат поїхали. Що вони там бачили не знаю, але прогулялись перед сном.
Вночі спав як дитина, раніше якось не міг нормально виспатись в наметі. Прокинулись, підтримка "заколотила" гречку, поснідали, пішли реєструватись. На реєстації видали пакетик на команду в якому були 4 номера, 4 енергетичних батона, 4 енергетичних гелю від спонсора (Нутренд) і пакет для сміття. "Прикольно", - подумав я, може згодитись. Батони і гель їсти не стали, відклали на кінець перегонів.
Поїхали дивитись трасу. Нічого не передбачало "біди", всі їдуть один за одним, ніби все ясно, розмітка на місці. Повернулись, підтримка вже взяла воду. Заколотили ізотонічних сумішей, не знаю на скільки в мене воно вийшло ізотонічно, але ніби від обезводжування не страждав. Робив таке: півлітра води, півлимону соку, 1 таблетка аскорбінки 500мг, кілька таблеток глюкози, дрібка солі на смак. Пити можна, але висновок такий що лимон треба замінити апельсином, хоча б через раз, глюкози в таблетках по 1 граму напевно мало (по рецепту було 150г на півлітру, але не ясно яка мала бути концентрація тих 150 грам тому ризикувати не став), аскорбінки по ідеї забагато. Думаю варто було всипати цукор, але подумав про це вже аж після перегонів.
На перший старт випхали Бєлого, я, як теоретично найповільніший, поїхав другим, за мною Тьома і останім Апаратов. (У нас в команді 3 Олександра і Артем. Олексадр Оійник він же Бєлий, Олександр Аппаратов він же агрегат, Артем Заверуха він же Мнємонік ну і я).
Бєлий своє перше коло проїхав без пригод, все обійшлось. Перше коло саме галіме, ввесь натовп після старту виходить на вузьку стежку, обігнати когось практично не реально, можливі завали. А далі, на наступних колах всі розтягуються по трасі і їдеш уже практично сам, інколи когось обганяєш з солістів чи солісток, іноді хтось тебе з аццких жгунів.
Я на старті, невелика мандражка, але в цілому спокійний. Передача естафети, жгу. Жгу-жгу і тут розумію що жгу я в гордій самоті, і розмітки ніфіга немає. Блуканув. От халепа. Темп скинув, бо вже не знаю чи продовжувати чи повертатись назад, і тут вискакую на розмітку, йо... я проскочив кп і виїхав на стежку що йде паралельно асфальту. Що ж їду далі, вже думаю як буду зараз пояснювати суддям як я зрізав, і що то було... Аж тут блуд настав вдруге. І при чому не в одного мене, наздоганяю солістку яка теж чеше не по трасі. :( Виїхали ми назад на розмітку якраз перед тим поворотом де я блуканув вперше. Ги-ги, звертаю вже там де треба, проїжджаю перше кп, далі намагаюсь топити на всіх парах бо вже реально відстаю. Фініш. Час 47 хвилин з гаком і 3-4 км "зайвих". Після 4-х кіл ми на 10-му місці. Мда, не феншуй. Але бойовий дух не втрачаємо. Головне я проїхав всі кп, коло нам зарахували, не оштрафували і не дискваліфікували. Чую як хтось проїхав коло за 20 хвилин (явна зрізка) і жаліється на розмітку. Після цього розмітку підправили і уже ніхто не блукав.
Друге коло проїхалось за 38:50 (в секундах неточно, так як таблиці результатів немає перед очима, потім підправлю). Як я і думав це найповільніше в нашій команді але відставання не надто критичне. Тепер головне стабільно тримати такий час і не перегоріти раніше фінішу. Підтримка постійно годує нас і поїть чайом, хтось миє вєл, змащує ланцюг, ми, "гончєги" навіть не бачимо коли то все відбувається. На третьому колі на піщаному спуску переднє колесо понесло і я лечу. Намагаюсь по можливості згрупуватись, падаю на бік спини і відчуваю добрячий удар головою. Слава Богу я купив недавно нормальний дорогий шолом. Удар погасився, на шоломі залишились подряпинки, головне не на голові, струсу мозку не заробив. Відбувся подряпинами на спині і лікті, діркою на джерсі і повним ротом з вухами піску. Коло закінчую за 38:05. Шуткую що треба постійно падати, тоді швидше їдеться. :) Прошу поставити мені на перед нову резину, але до наступного кола якось всі забігались і не поставили. Пішов дощ, на колі був Агрегат. Наступний Бєлий і тоді я. Бєлий виїхав дощем, я приготував дощовик, але на щастя дощ почав ставати якраз коли мене вивели "на естакаду". Поїхав без дощовика але на старій резині. Мій стоковий бонтрейджер в цілому непогані резинки для покатушок, досить універсальні, непогано тримають грунт і накатисті на асфальті, але для перегонів на жаль... після дощику я не ризикнув "мочити" по слизькому корінню і болоту і коло вийшло 44 з гаком. На наступному колі все ж мені поставили на перед Мішелін. Я відразу відчув абсолютно іншу поведінку байка підімною, відчув як покришка просто вгризається в грунт, після ввідскакування на якомусь корінці. Час проходження кола відразу підскочив до 42 хвилин. 2 хвилини на 1 заміні покришки, непогано. При чому їхати стало набагато комфортніше.
Після дощу пісок втрамбувався, піщаний "торчок" стало досить легко виїхати (до дощу доводилось вибігати пішки, колеса грузли). Зате тверді грунтові місця розмокли і розбились колесами в місиво і наступний під’йом, що легко виїжджався досить легко став непроїздним. Десь в цей час ми вийшли на 8 місце. На 9 вишли ще раніше, але я й не сумнівався що ми наздоженемо. Це покращило настрій і додало сили. Відставання від 7-го було не надто грандіозне і у нас були всі шанси. Все залежало від тактики на нічних колах, наявності нормального світла у конкуррентів, загальної витривалості учасників і її величності фортуни.
Перші кола показали що суперники обрали тактику 1 їде 3 сплять, або "по черзі", ми обрали 1 спить 3 їде. І здається це було правильним рішенням. Бєлий з Агрегатов спали по 3.5 години + 0.5 год передстартової підготовки. Перед кожним своїм коротким колом я з'їв по пів енергетичного батона від спонсорів, вставило. Поліз спати після 2-х коротких нічних кіл. У Мнємоніка було ще 1 коротке, тобто мало бути у всіх по 3, але моє після сну. Але Артьйом на своєму передостаньому колі виклався більше ніж треба і його накрило. Я відлежався 1.5 години, заснути не вдалось, але втома трохи відступила, видно все ж те що я їхав повільніше далось взнаки, я менше вимотався. Чув що підримка обговорює що Мнемонік свою зміну пропускуає і що треба пробувати будити мене, і що це може бути погана ідея. Улибнуло, вирішив їхати, але вставати коли прийде час і ще максимально відлежатись. Все ж таки мої постійні нічні чергування на роботі привчили організм до не висипання. Мнемоніку купили якоїсь хімії для відновлення після тренувань, напоїли і вклали спати.
Десь здається вночі виїхали на 7-ме місце.
Мене почали прихвачувати судороги, коли валявся то одну то іншу ногу зводило коли перевертався, вирішив не ризикувати і випив хімію від судорог. Через хвилину відчув позитивні зміни в ногах, вони почали краще слухатись і більше нічого не зводило до самого фінішу. Нічні кола уже закінчились без мене. Нічних вийшло всього 2. Фари вижили нормально. Мій "Горинич" світив що паровоз, за що кілька раз отримував компліменти він інших гонщиків, один раз віз на колесі когось з мікста :) у нього було світло явно поганеньке і мабуть його задовольнило їхати за мною. Перед виходом на ранкове коло Паша приніс радісну звістку, відрив від 6-го місця мінімальний і останній їх учасник конкретно здох, у нього час за 50 хв. Бєлий ділиться своїм батоном, я з'їдаю половину і проїжджаю коло з своїм стабільним часом 42 хв. На складних ділянках на містках іду пішки, зараз головне їхати без пригод. Після мене прокидається Артьом, відновлювальна хімія видно що подіяла на нього позитивно. Виглядає бодрячком. Їде після мене і далі вирішуємо переходити на денну тактику "по черзі". Паша прибігає з супер новиною - ми на 6 му місці, ура. До 5-го відрив великий не встигнемо точно, але й на 6 ми вчора не сподівались. Але ми їх переїздили і преграли. !!!! Ува!!!
У мене до фінішу 1 коло і 1.5 години на відпочинок. Снідаю, п’ю ту відновлювальну хімію що купили Мнємоніку, відпочиваю. Час виходити на старт. Заправляю фляжку халявним гіпотоніком від нутренда, хаваю гель, передача естафети, їду. Коло проходжу менше ніж 40 хв. Артем виходить на своє останнє. з завмиранням чекаємо фінішу, головне щоб доїхав, без проколів, подінь і різних інших пригод.
Фініш. 6-те місце. Ми це зробили. 24 години. Поздроровляємось, фотографуємось. По тілу розливається приємна втома. Я чекав що буду вбитий в хлам, але так не сталось. Була скоріше якась ейфорія ніж відчуття втоми.
Спонсори розігрують лотерею серед учасників, Бєлий з Мнємоніком виграли журнал Менхеалтс і якусь фігню, я кодовий велозамок, а Агрегату на жаль не повезло :(
Отак і закінчилась Боярка 2010. Добрались додому нормально, з традиційним вирубуванням в електричці :) Розвантажились. Душ і богатирський сон до ранку.
Хочу подякувати своїм напарникам по команді, без вас я б не зміг прийняти участь в таких супер перегонах. Я реально вважаю Боярку найкращими змаганнями в Україні що проводяться серед аматорів.
І окрема подяка команді підтримки, без вас ми ніщо, в цьому році суппорт був просто чудесним, я взагалі не відчував потреби ні в чому, все робилось вчасно, не нав'язливо і без нагадувань. Віктор, Леонід, Паша, Олег, Саня, Нінаа, Ксюха Велике вам людське гранд мерсі. Ви виграли разом з нами. Я вважаю що ми ми виграли 8-ме місце а ви нам насупортили 6-те.
Газета Місто обіцяла щось про нас черканути.
Щось явно забув написати, але вже як є, писав в автобусі поки їхав в Могилів, більше часу витрачати не охота.