Похід Чорногорою

Сходили в похід в Карпати, Чорногірським хребтом. Я, Ніна і малий.

Треба сказати що мені особисто сподобалось ходити без всяких турклубів.

Маршрут обрали досить традиційний: с.Кваси - пол. Джорджева- г. Рогнеска(1724 м) - г. Петрос(2020 м) - пол. Скопеська - г. Говерла(2061 м) - г. Брескул(1912 м) - г. Пожижевська(1822 м) - г. Данціж(1849 м) - г. Туркул (1933 м) - оз. Несамовите - г.Ребра(2001 м) - оз. Бребенескул - г.Бребенескул - г.Менчул(2001 м) - г. Дземброня (1878 м) - г. Бальцатул (1851 м) - г. Піп Іван (2028 м) - г. Вухатий Камінь - с.Дземброня

В інтернеті інформації по Чорногорі повно тому щось описувати по 25 колу не бачу сенсу. Маршрут досить легкий для орієнтування, добре промаркований, практично на кожній горі стоїть вказівник з назвою і напрямком на наступну вершину. Погода, як і очікувалось, в Чорногорі дуже мінлива, пекельна жара миттєво змінюється на пронизливий ураганний вітер який в свою чергу змінюється на зливу з градом і грозу.

Дров в Чорногорі немає, тому брали газовий пальник. Виявилось що великого балона вистачає на 4,5 дні на 2-х  дорослих і одну дитину. Готували рано і ввечері кашу або суп з брикетів і чай. В день обходились перекусом.

В перший день вжарили, взяли Петрос. В перший день за звичай так не роблять, хіба що може ті хто часто ходить. На ацькому спуску реально тремтіли коліна від перенапруження.

Наступного дня думав дійдемо до озера, але попередній ривок сказався на  нас і після штурму Говерли сили вистачило лише на Брескул.  Місце для ночівлі з джерелом знайшли під Пожижевською.

Третього дня взяли Пожижевську, Данціж і Туркул, перекусили біля озера Несамовитого, Ребра пройшли траверсом і скинулись до озера Бребенескул. Намет встигли розкласти якраз до грози. Якраз закинув останній наплічник і влило, з градом.  Навіть вечерю довелось готувати в наметі, як виявилось не востаннє.

День четвертий. Планували дійти до Попа Івана. Наплічники вже відчутно полегшали, все що мало натерти - натерло, йти стало якось легше. Стежка від озера йшла траверсом гори Бребенескул, то ми й не стали з неї звертати, так і пройшли повз вершину. Буде ще нагода повернутись. Взяти Бребенескул, Ребра, Шпиці, Гутин Томнатик. Якось непомітно зайшли на Менчул, табличку з назвою на вершині відірвали і  хтось фломастером написав Дземброня. Озадачило. Наступна гора виявилась таки справжньою Дзембронею з табличкою :) Вітер все посилювався. Коли перевалили Бальцатул Попа до якого вже було рукою дотягтись затягнуло хмарою, гримнуло і небо розверзлось. Знову гроза з градом, настільки різко що встигли лише завернути малого в плащик і вже були всі мокрі. Скинулись метрів 30 вниз з хребта і всілись під накидки перечікувати град і зливу. Стало ясно що сьогодні ми вже на Попу Івана (як сказала колись одна туристка) не попадемо. Я тільки град перестав падати і злива перейшла в дощ побігли шукати де можна розкласти намета. Місце знайшлось під Смотричем. Так дощем і розкладались.
На ранок хмари розвіяло і Піп показав Білого Слона. Писати про обсерваторію не буду, про ню вже теж написано немало і людьми які краще знаються на історії. Скажу лише, що це місце варто відвідати. Особливо якщо попередньо начитатись про це місце, або взяти гіда який може розповісти.

З Попа Івана, або правильніше Чорної гори взяли курс на Вухатий камінь. Прикольна гора. На ній нас знову застав дощ. Так ми тим дощем і скидались аж майже до самого села. Дійшли до колиб в яких живуть пастухи. Купили в них різного сиру, вурди, бринзи на пробу і розбили неподалік намета. Дощ став аж ввечері тому готували вечерю знову в наметі. Цього дня через дощ залишились без обіднього перекусу. Просто не було можливості стати, постійно лило.

Плащі-пончо фірми Sam які купувались в інтернет магазині Мандрівник виявились повним Г. Заявлена проклейка швів виявилась відсутня, покрій абсолютно незручний для носіння з великим наплічником. Тому ми були всі мокрі, навіть мокріші ніж були б в звичайних поліетиленових плащиках. Добре що малому такого пончо не взяли.

Шостого дня скинулись в село. Відразу кинулись в очі велостоянки проекту "Велокраїна" і розмітка веломаршрутів на стовпах.  Автобуси тут практично не ходять,тому на попутці добираємось до Верховини, водій гроші не взяв О_о З Верховини рейсовим автобусом до Івано Франківська, квитків до Вінниці не було, поїхали до Львова, зустрілись з бразєром.
Зі Львова квитки з’явились аж  на Вроцлавський потяг на який попередньо квитки не продаються. Так і добрались.

Щось під кінець розписався... :)

Фото на пікасі.