Wild-кантрі 2011

Вчора, 07 серпня, біля села Гущинці, Вінницької області пройшов 6 годинний доброчинний веломарафон ""Wild-кантрі за ради життя". Організатори поставили за мету - допомогу онкохворим дітям. Всі зібрані доброчинні внески підуть на лікування однієї з хворих дітей.  На сайті марафону http://wild-country.blogspot.com/ можна про нього почитати детальніше.

Для мене особисто все це звучить якось трохи пафосно, можливо з віком я став циніком і перестав вірити в різного роду доброчинність... що є те є, але якщо це дійсно комусь допоможе, то чому б ні, хто я такий щоб давати оцінки таким подіям. З одного боку люблю вірити людям, вірю в позитив, в дружбу, у взаємодопомогу, а з іншого - стільки разів вже життє макало мене мордою в гімно... Залишу всі ці пафосні речі на відкуп організаторам і допоки не прочитав ще жодного звіту спробую щось накалякати.



Wild кантрі я планував їхати ще з початку велосезону, але пані доля як завжди вносить свої корективи в наші плани. Після Велопрогону "хлебнув" соку з холодильника, сік виявився "тришки" холоднішим ніж я його собі уявляв, було враження що залив в горлянку рідкого азоту. Наступного дня горло, як і очікувалось, сильно боліло, істотне навантаження на "прогоні" плюс переохолодження активізувало патогенну флору... "заклало" ніс, до середи опустилось до голосових зв'язок і "сів" голос... Довелось терміново жерти стрептоцид, щоб пригасити "повстання" проти мене. Тиждень випав з тренувань. Горло трохи відпустило тільки до суботи. До марафону тиждень. Уже сумніваюсь в доцільності приймати участь.  Роблю кілька тренувань. Їдеться не ідеально, але жити можна. І тут в вівторок прокидаюсь і відчуваю що не можу від болю в спині підняти руху і встати. Ну все приїхали. Розминаюсь, роблю розтяжки, ходити ніби можна хоча спина відчувається досить сильно... До п'ятниці розтираю спину мазями, масую, розтягую... і планую що поїду хоч подивлюсь на марафон, може комусь якісь пляшечки подати треба буде... В четвер роблю пробний виїзд. Ніби їдеться, спина майже й не відчувається. В п'ятницю проводжу більш повноцінне тренування - хм, ніби й їдеться, по крайній мірі спина ніби й "відійшла" і ніс можна сказати що не закладений.

Вирішив їхати в суботу з ночівлею. Щось цілий день збирався і так і не вибрався. Як подумаю що треба ставити багажник, волокти баул з наметом, спальником і т.д... брр. Вирішив що поїду зранку на автобус, якщо буде місце і довезуть, то може й прийму участь в 3-х годинній категорії. А якщо місць не буде то поїду своїм ходом подивитись. А ще ж на останьому тижні вичитав що для участі треба медична довідка. Це було черговим демотиватором, за довідкою іти я категорично не хотів, тим більше що і так зі здоров'ям якісь непонятки. А ту що робив на Боярку - забув забрати після гонки.

Місця виявилось достатньо. На стартовій галявині уже повним ходом йшли приготування. Прислухався до свого тіла і не почув нічого такого, що б могло насторожити, довідки в категорію 3 год виявились не обов'язковими, авантюризм взяв гору над здоровим глуздом. Іду на реєстрацію, бадяжу 3 літри гіпотоніка і чекаю старту.

Глянувши список учасників і на свої "пригоди" зі здоров'ям на подіум не розраховував з самого початку. Але участь в заїзді досить важлива з точки зору придбання досвіду. По перше я ще не їздив 3-х годинні марафони, по друге у мене недавно з'явився пульсометр і по третє я вирішив спробувати спортивне харчування від нутренд. Тому, по задуму, я повинен був проїхати 3 години приблизно на пульсі лактатного порогу, або трохи нижче (досить проблемно визначити який той поріг на даний час, але я так прикинув що це приблизно в районі 170 ударів тому вирішив їхати десь на такому пульсі), їсти кожні півгодини по пів геля, або півбатончика по черзі, а на останнє коло випити турбоснек і зробити фінішний ривок.

На старті почуваюсь досить спокійно, стартуємо, вперед проскакують Солід, Балтак, Молодший Каплінський, Сварус і здається Биков, можливо ще хтось, але я не запам'ятав. Падаю Сварусу на колесо, але скоро відчуваю що темп занадто високий, пульс 180+ і вирішую відпустити Сваруса і їхати своїм темпом.  Мені хтось чіпляється на колесо. Це якось не дуже радує, але нехай. Через півкола чую щось типу "я хочу швидше" і мене обходить здається Вайтмен, а за ним "я теж" Вітя СайклВольф і ще кілька чоловік. Подумав - "ню-ню" і продовжив рухатись на пульсі 170-175.

По ходу гонки було кілька цікавих моментів, але в цілому все спокійно, їхав собі сам, монотонно вкручуючи. Тягуни їдуться паршиво, вставати не хочеться.  Спуски більш цікаві - їду на покатушечній резині Schwalbe Hurricane і в віражі входжу дуже не впевнено. В цілому напівсліки показали себе непогано, лише на спусках хотілось кращої контрольованості. Не ставив свій гоночний мішелін бо не був впевнений чи поїду гонку, і маю тільки одну покришку, а друга все ніяк не доїде з чейни... не буду про сумне.

Після 3-го чи 4-го кола почав одного за одним добирати тих хто мене обігнав. На 5-му (чи може то вже шосте коло було) доганяю Сваруса, на спуску обходжу, (за мною їдуть ще чоловіка 2 чи 3) в кінці поворот на 90 градусів, виторможуюсь, повертаю і чую ззаду "ааааа, $#@%#^@, бабах, геп..." хтось не кисло навернувся. Подумав що там їх багато їде, розберуться без мене якщо що. От такий я егоїст. :)

Шосте коло, по часу ніби встигаю ще на одне, організатори не оголосили точний час закриття старту... тому бережу свій турбоснек, намагаюсь прискоритись трохи, добираю ще кількох чоловік. І тут мені махають що вже приїхав, фініш. Плять. Який фініш я ще тільки збирався їхати... я ж не виклався взагалі. Тьху.

Намагаюсь дізнатись хто передімною, ніби 3 чоловіка проскочило на 7-ме коло і все. Хм, 4-й результат непогано... Після фінішу всіх хто в моїй категорії, короткий розбір протоколу і виявляється що я 5-й, передімною знову Биков. Розрив секунд 40... Мда. Якби ж я знав що то було останнє коло і що розрив такий малий, можна було б зарубитись...

Результатом в цілому задоволений. Визначився з темпом, спробував як воно їдеться гелі, ввійшов в призову 5-ку. Як виявилось 4 і 5 місце нагороджувалось дипломами. Не закислився, здалось що таким темпом можна і 6 годин було їхати.  Солід молодець, заїхав в призи, хоча я чомусь і не сумнівався що він заїде.

Дочекались фінішу 6-ти годинників. Вони реально убиті приїхали, все ж 6 годин сильно відрізняються від 3-х. Кажуть що після 4-ї години вже реально рубає. Вірю... СаняМТБ приїхав перед останнім колом і сказав що уже здох і не їде... яке там не їде, з 4-м результатом не їде, насували йому повні кишені ніштяків, посадили на байк і відправили
в дорогу далеку
на останнє коло :) тільки пєндаля не вистачало до повного комплекту. Доїхав. Молодець. Та ще й амерса дістав і на фініші була заруба за третє місце.

Далі нічого цікавого. Нагородження, плов. І по домам. Назад їхали своїм ходом.

Треба сказати що в цьому році все було на високому рівні. Це звичайно заслуга спонсорів. Без Велоліги не було б все так круто. Судійський намет, призи, дипломи-медальки... Була музика, була вода, плов... про спонсорів краще читати на сайті марафону, вони всі там є і всім їм треба дякувати що підтримують розвиток не професійного спорту в Вінниці. Ну і орги звичайно зробили все що від них могло залежати. Не буду співати їм дифирамби, хоч вони їх і заслужили. Але думається, що якщо берешся організовувати щось, то вже мусиш це робити як слід. Вони зробили як слід, і цим все сказано.

От тепер піду почитаю що там інші понаписали...

Посилання:

Протокол (я 29 номер): https://spreadsheets.google.com/spreadsheet/pub?hl=ru&hl=ru&key=0AjApjGgVUsvidG1ieE5KUHJHbmUwY1lZOGozdWVIMEE&single=true&gid=0&output=html

На Байкпорталі з графіками, прізвищами і ніками: http://bikeportal.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=94&raceid=204

Фото:

від Сварус
від amgfx
від Dmitry
від VovanHacker
від vinalex
від vadhacker
від Drug

Відео від Льовки: